Час утїкат

Час утїкат, ги бы гнав го,
Ги з Олїмпа бігуны.
Все в талантах, все в рōбōтї,
Сяк прōхōдят білі дны.

Долиш студїнь выдступила
Й стало мало май тепло,
Лист гребсти бы, пӯдчищати,
Бо втрамбовано, ги скло.

Треба й булї навбирати,
Бо ярьованя иде.
Всьо харити, убгрібати,
Весна нōвту нам гуде.

Прийде час, та посадити,
Всї сотины тай гор`од.
Сяк у нас ся талантує,
Трудит ся руснацькый род.

Копаня тай сїнокосы,
Пиля сього треба й дрōв.
В спеку сонце нас припікат,
Кыплятит нам доста крōв.

Булї брати тай отава,
Быля жати, везти гнӯй.
Сяк живӯт у нас проходит,
У многых, не до лиш мӯй.

В нас, по селах, все стабільно,
Каждый рӯк усе єдно.
Кӯлько є й дрӯбнōй роботы:
Кōвпӯт, квашіня, вино.

Исе всьо кобы в здōрōвлю,
Най помалы час иде.
Хōть нам пораз є и тяжко,
Айбо добре ся живе.