Ламаня

Золотистоє быля
По сотинах ся впстало,
Вже студїнь приходит,
Но й сōнця ни мало.

Так фрішно израна -
Роса всьо помыла.
Струча з чӯлками,
Стырчат даґде кыла.

Што з стручом робити?
Ити го ламати!
Изберут ся дїти,
Ōтиць їм тай мати.

Най мало изсякне,
Бо мокроє вшитко.
Уже перестигло,
Из піря го видко.

Міхы май близько,
А відра у рукы,
И но май у хащу,
Лиш дōвкола звукы.

Зо двōру май свїжо,
Удну дуже парит.
Дōкі шор дӯйдеш,
У тїмя тя вдарит.

Піря нас ріже
У шию тай рукы.
Завто буде струча,
Перетерпиме мукы!

Струча у відра,
Пак нараз у міхы.
Зирнята грубі
Такі, ги ōріхы.

Дись дыня ся найде,
Пасуля ся впстала,
А видит ся, адде
Ищи ся копала.

Міхы на мотора
Тай гет, слава Бōгу.
Усьо ся зробило
Та мож у дōрōгу.

Пак лущіня буде,
Но йсе друга тема.
За нього пак бисїда
Буде окрема.