Маточка-зима

Заморозок фест поціфрував
Польові покрувчикы у горах,
Мінту білу на смерéкы си поклав -
Зеленіли файно ище вчора.
Чаровным сріберным порошком
Маточка-Зима красно притрясла,
Ушывала мінту си сніжком,
Обы была царственна и красна.
Тишина журила ся собов,
На сесю префайность позирала,
Як Зима си несла курагов
И шіковно всягды ґаздовала.
Несла из собов чудні казкы
И ладила ся їх вшыткі розказати,
Ледяні, прозрачні сторінкы
Віхорь фест просив ся убертати...
Кой у горы прийде тиха нуч,
Чилядь запалить у хыжци свічку,
Вызьме Маточка-Зима універзальньій ключ -
Ним одымкне си из хрусталя ладичку,
упустить из неї шилиякі чудеса:
Легкі цяточкы сніжинок и сріберні звізды...
И восторжествýвуть небеса -
Мавуть фурт они, што красотов вповісти...