Ой, Карпаты мої пышні

Ой, Карпаты мої пышні, небеса, як море,
Де миленькі бережочкы й широкоє поле.

Там высока полонина, в косицях долина,
Де сіденькі милі горы й мати моя мила.

Де поточкы, де звоночкы,
Чистенькі кырниці,
Там співають горяночкы, файні молодиці.

Там ліщина, як дівчина, одіта в пацьоркы,
Ромашечка-гадалочка, біжить ярок з горы.

Де смерекы и ялиці, густі комониці,
Там вівчарі-леґіникы, дівкы-чарувниці.

Там, де село моє Річка, голосна трембіта,
А красота вся зобрана з ушиткого світа.

Под колибов горить ватра и тихенько тліє,
Як учую коломыйку, аж ми серце мліє.

Полониночко сіденька,
Старенькый Воловый,
Там водичка келечинська и ліс смерековый.

Коломыйка, коломыйка, а коломыєчка,
За хыжыв ня соломянов все болить сердечко.

Скрипить ясінь над берегом, над ріков склонився,
И дождьиком як слезами у смутку обмывся.

Наклонила моя хыжа голову низенько,
Вже не світить у оконце сонічко тепленько.

Річко, Тишко и Репинный,
Келечин, Воловый,
И Воловець, Шипот милый, й лісок смерековый.