Памнять

Наремный жаль, тривога за тобôв
У моє серце тяжко так засіли,
Кой лишив тя из бетяжнôв душôв,
За тебе згадку вуверсти не всилі.

И сперед очи такой ми ставуть
Село моє из потоком сріберным,
Старенька хыжа и низенькый плӱт,
Керт, лíсами усе загороженый.

Паллаг зеленый, за котрым є сад,
Што пестив нас пахучыма плодами,
Там йовнотанка много год назад
Посажена отцьовыма руками.

В тот самый день, коли м ся народив,
Муй няньо, гет домак тогды щасливый,
Малоє зéрня в землю посадив
И укохав го в час немилостивый.

Из яблонькôв уєдно мы росли,
Она плодить пӱд свіжима вітрами.
Лем жизненні путі ся розӱйшли
Великі далі вже теперь меж нами.

Солодкый спомин гріє туй мене
У вароши, у стороні далекӱй,
За прошлоє, што в серцю не мине,
И што дає святый душевный спокӱй.