Путь у Лысу

Путь у Лысу нич ни курта,
Гōрі берегом давай!
На разї у червеницю,
Христе Боже, помагай.

Изтрясли ся нараз ногы,
Ги бы током злегка бив.
Добре, ож хōть путь не мокра,
Бо ищи бы-м ся журив.

Раз - кривуля, два - кривуля,
Дōльӯв тварьов лиш тече.
Добре, холод при дōрōзї,
Бо днись читаво пече.

Справа видко ми вже Рунї,
Рампу, Глинищі й ріку.
Йду май дальше тай папуші
У червенōму піску.

Очи ми усяды скачут,
Може скрайкы буде гриб.
Загорода туйкы з ліва,
Вся вже в драчу до ґалиб.

Тямлю, файный быв дарабчик
Гороженый берізьом.
Пиля нього быв и путик,
Типирь хōжу лиш путьом.

Бо всьо в папороти густо,
Так ōнь страшно там ити.
Давно туй толока была,
Слїд выд ний ба як найти?

Дальше путь виде ид стōвпу,
Туйкы доста рунина.
Не раз скаты ся палили,
Бо вто звык наш, давнина.

Выще, при дōрōзї, плита,
Не раз тамкы-м выддыхав,
Бо пак дальше доста берег,
З пōвних сил ся в нього брав.

З ліва - путь веде у Жолоб,
Мало выще є вода,
Дві кырниці при дōрōзї,
Лиш слабі туй холода.

Туйкы си воды наберу,
Прӯмкну з склянкы пару раз.
Не мож нагле много пити,
Бо з гыртанкōв пак в коргаз.

Дальше йти на много легко,
З ліва видко всьо село,
З права заросла кӯcниця,
Всьо пропадат, ги на зло.

Файно тямлю дїда й бабу,
Што косили туй давно.
Якый труд! И всьо пропало.
Видав, так вто и дано.

Лиш упстала ся черишня
Всяды драча, не прӯйти.
Споминав, як туй косили,
Кӯлько раз ми треба йти.

Выд Рясканиного файно,
Йду си споховым путьом.
Нашироко, красный холод,
Мож ити си нараз трьом.

З хамника пак путь утікат,
Ид бōлōту й май гōрі.
Гранка ся уся косила,
А типирь коцкы лиш дві.

Туйкы руно, дальше берег
Уже мало й вижу туй:
Адде ōбōрӯг - кӯсниця,
Вшитко красно, хōть малюй.

Хōть за годину'м ся змучив,
Айбо кӯнчив ся маршрут,
Кӯлько много при дōрōзї -
Папōрōть, черниці, прут.

Тай путї сут выд дорогы,
Што 'д кӯсницям нас вели.
Драча там типирь ґаздує,
Гет давно вже заросли.

Пораз гриба дись увидиш,
Тай слїпаню на пути.
Путь у Лысу нич ни курта,
Кобы бировати йти.