Сонет

Несмілый позур двох очей твойих,
Ги теплов ґабов душу обыйняв.
И Богу дяковати, я тогды познав -
Єдна судьба зайшла нам на двойих.
Немало году изуйшло мойих,
Удколи на коліна м ти поклав
Своє житя. И може м одобрав
Майбулшу радост - твуй щасливый сміх.
Кой ты принесла на руках свойих
Маленьку доньку, што сим позирав?
На єї очи, Бог мені поміг!
Вун твойи очи юй подаровав.
Світит ми в душу, нібы звіздонькы,
Твуй світлый позур у мої донькы.