Сонет Отцюзнині

Котру смиренно сперед тя покладу,
И ты – мӱй стрôгый, праведный судя,
Изваж мої гріхы и каятя,
Склади шікôвно до єдного ряду.

Мої гріхы и молитвы за тя,
А попри поклади душевну ваду,
Діла, котрі я не довюв до ладу,
И дай ми присуд за моє житя.

Отцюзнино, якый бы вӱн не быв,
Твӱй присуд – вӱн мене утішит,
Бо справедливость нигда тя не лишит.

У тому, што в житю я учинив,
Я каждоденно молю ся за тебе,
И иншої судьби мені не треба.