Стали коні коло мура

Стали коні коло мура,
Скочив з воза конюх Юра,
Замотав за стовп дяпловы,
Тай подався до столовы.
Раньньов теплов літньов днинов,
Пахне свіжов сербанинов,
Псы чатуют штось чекают,
Попуд дверми ся валяют.
Юрко нагле вуста крутит,
У канчові кавіль мутит,
З лайбика вон ціґары,
До ґалибы - до мары.
Юлішці аш дых испират,
Бо овна за ним умират,
Полюбився конюх юй,
Хуть фіґлюй - хуть ни фіґлюй.
Юлка поварит давно...
Юй привычно гій бы вно!
Ци фасулі - ци горох,
Ци й у яблоках пирог.
Ци мелайні палачінты,
Ци кісіль челленый з тінты.
Де ни ступит румеґає,
В їдині ни уберає.
Юрку най ти несу каши,
Ци капусты простокваши,
Огурку парадичок,
Вать кампотику з дичок.
Йзіш хуть концик солонины,
Вать ковбаскы из конины,
Ты ся Юрку ни ганьби...
Куй ись туй - хуть штось бери.
Я бим брав айбо тебе!
Ай ийсе тя й ни мине,
Ци в потемках ци й у днину...
Грів бим твою солонину.
Куй учула йсе Юлина,
Потекла юй сходу слина,
В ташку верла самогон,
Жди ня суженый муй вон.
Коні мої - коні острі,
Вы чіковы дуже быстрі,
Понисіт нас в полонину,
Полюбитися з Юлинов.
Лиш помале ни трясіт,
Бо у ниї міозіт,
Ще й на читавуй гузици...
Щирячище паразіт.