Стравы на Сятый вичур

Уже скоро зимнї сяткы,
Сятый вичӯр, Рождество.
Та паруйме ся выд дниськы,
На йсе світле торжество.

Динь за дньом утїкне скоро,
У талантах, їх ги трав,
Напаруют пак ґаздыні
По столах пӯсных нам страв.

Сятый вичӯр, зимный праздник,
Для душі вто просто дар.
На всю хыжу красно пахне,
Свіжый з сушеницю вар.

Из мальованого блюда,
Мечме си пӯсных бульок.
Пиля них бурак из хріньов,
Таріл красных бобальок.

Пахне рыбка нам печена,
Пирогы йзїме у смак.
Туй закручованці грубі,
Лиш вызират из них мак.

Гōлубці давно зварині,
Фанкӯв пōвно й палинят.
Убы было доста їсти,
Най ґаздынь пак не винят.

Грибикы самі й з капустōв
Ипен так всьо, ги давно.
Видит ся, усьо назвав-им,
Лиш упстало ся єдно:

Керечун - вӯн туй ґазда си,
Ги кōй сонце в небесах.
Дуже важный исе символ
По рождественых столах.

З каждōй стравы треба їсти
(На Василя - керечун),
А пак слухати колядку -
Вто є мід душевных струн.

Всьо як было, сохраняйме,
Ци ни доста нашых страв?
Дав бы Бог, убы й на дале
Наш сохташ ся передав.

Но а главноє - вто сято!
Туйкы дїло не в їді.
Дав бы Бог, хōть доста тяжко,
Всьо выдбыти в горазді!