Тиха вадаска

Мині вадаска тиха вдана,
И ни бере ня в хащи страх,
Штимую сяк до днины з рана,
Пробічи по грибных містах.
Кортит ня пораз в літню днину,
В дубраві упити вина,
Спечи на вгньови солонины,
Што наладила ми жона.
Парадичок цибулі ридькы,
Поприґы й огурку на спул,
Пуд дубом сяду на травичку,
Й забештилую субі стул.
Як кажут всячины помале,
Обі м ни глядав пятый кут,
Та ськаю ся усе май дале,
Вд сидячым грибы не идут.
Про мене інтерес великый,
До днины встану не спроста,
Й по-через поле в хащу дику,
Туды де лакомні міста.
Кошарка довирьхы набита,
Ай ще ми хочеся май-май,
Вбы вершнов была й ташка шита,
В дубовуй хащи ныні рай.
Нибай штом мокрый на ґалибу,
Пруйтися з рана добрый лік,
Завто принесу вд хыжи грибу,
Я ныні ипный чулувік.
Жона ми тому дуже рада,
Юй грибу аж бы вден ваґон…
Про ниї вто є фест парада,
Ни вден ни увержеся вон.