Валентинка

На білый світ ся подивити,
Свої персты розчеперити,
Тягти ся д' сонцю ними — д' тобі,
Твоє тепло чути на собі.

Ясні, ги небо, твої очи.
Паду, коли сяк мене хочеш,
І дуркать в грудьох так сердечко, —
З тобов не просто скачу в гречку.

Я квітну.. пахну.. люблю.. й зато
Ще глубше хочу тебе знати.
Солодков в світ текти ріков
Знаючи лем, же я з тобов

Навзайом цюльовати плечі:
Гібіскус з свойим гече-пече,
В высокі горы йти з тобов
Ушитку дарячи любов