Войновый Миколай

Миколай іде од нам,
Помочи нашым слызам.
Вôйна вôйнôв, біда в нас.
Ту на сято прийшôв час.
Милый, сятый Миколай
Прийде, бо йôму не бай,
Што на земли грішнуй є.
Християнам вун дає
Радôсть, булшу вадь маленьку,
Про каждого дорогеньку.
А майпершу – діточкам.
Бо їх сміх, то щастя нам.
Коли видиш, як дітвак,
З воболока, неборак,
Топаночку сам досігать.
Сміхом ротик ся розтігать.
В вôчкох радость блискотить,
Скорше вутягти кортить.
Коли в нюй дарунки найде,
Сято в душу од нам зайде.
Сьись дітôчий, чистый сміх – 
Вдяка за дарунку міх,
Што розносить Миколай.
Пôкуй у сьись час нам дай.
Дôвкул смерті, горе, плач.
Вôйна – се т’ти не колач.
Най слызы вусхнуть на час,
Миколай прийшôв до нас.
Воякам, їх мамочкам,
А майбулше діточкам,
Най ся радость усміхне,
На души тепло буде.
Зимы студінь най розтопить,
Вôйну руську най фрац хопить.
Б’ють каноны, гримить гріх,
Айбо Миколайув міх
Сято нам подаровав,
Вірі нашуй силу дав.
Радуйтеся діточки!
Прийде завтра. І чички
На сюй земли попаленуй
Зацвітуть на вже зеленуй.
Будуть квітнути дôвкола,
Узвеся чінґовом школа.
У воболок Миколай
Клопкать, а ты уберай
Із топанки хôть крихту
Радость, в днину золоту.
Де бы ко тепирь не бôв,
Не дай Бог, бы не забôв,
Ош нись ходить Миколай.
Чогось ліпшого чекай!
Наладжєні вжек топанки,
Нас чекавуть радованки.
Про руснаку Миколай – 
Не за стул сесе сідай.
У погарах не наллято,
Се діла душі нам сято.
І на фрôнті, по хижах,
За гатаром в варишах,
Нашуй челяди пувім:
Із добром в души жывім!
Миколай вас обдарує,
Межи нас вун, ужек ту є!
З сятом вшытким ґратулуву
І серинчу вам вінчуву!
Без слызу най кажда мати!
Миру, ласки, благодати!