За плечми много пруйдено доруг

За плечми много пруйдено доруг,
І всі д вутцюському вбертаются порогу,
Туды де'м родився колись і де я рус,
За каждю днинку дякую я Богу.

А ще не раз им тяжко заревав,
Вбернувимся як блудна вта дітина,
Бо русин я... Не раз усім казав...
Што туйка моя рудна Верховина.

Рутенія сята моя земля!
Ты ніґда не умреш у моюм серци,
Бо Ты у жилах мойых і кырви,
Пульсіровати будеш аж до смерти.

Я перед образом на колінках в углу,
Помолюся сятуй Пречистуй Діві,
За вты дорогы і батрацькі вты годы,
Котрых за плечми фест на самум ділі.

Із памняти іх уверти не мож,
Вни там навхтема іх ни мож істерти,
Завто ня фурт манит усе сюды,
Д вутцюськуй хыжи бо лиш туй ми легко серцю.

Йсе Мараморош Богом дана ми земля,
Де сині горы рікы подкарпацькі,
Озера чисті гій ранішняя роса,
Што на поля до днины годна впасти.

Йсе ми отцюзнина і діти мої туй,
І вбы лишив я своє вто якусь нигоже,
Я молюся за Подкарпацьку Русь...
І вірю што Господь нам всім поможе!